У небі догорають зорі-свічі,
А місяць п`є росу з моїх долонь,
І загадковим поглядом у вічі
Розпалює в моїй душі вогонь.
Горить, палає ніч Чумацьким Шляхом,
Немов по небу хтось розсипав жар.
Поволі вітер дме, пливуть на захід
Вітрильники сріблясто-білих хмар.
А зійде сонце - хмари розмалює
У колір мальв, що сплять в моїм саду.
Повірю, що моє життя не всує,
І за коханням зоряним піду.
Залишу дім, світанком вийду в літо
І загублюсь замріяно в полях.
Мені одна яскрава зірка світить,
До неї безнадійно довгий шлях...
05.07.2011
Картинка: http://www.proza.ru/2010/01/01/53
Спасибо Светлане Груздевой за замечательный перевод:http://stihi.ru/2011/07/05/4190
Горить, палаe нiч...
© Copyright: Пономаренко Владимир, 2011
Свидетельство о публикации №111070503502
Свидетельство о публикации №111070503502
Рецензии
Але ж, світить!
Дуже сподобалися Ваші твори, Володимире.
Моя шана.
З повагою,
Наталя
Брия-Натали 10.08.2011 12:57 • Заявить о нарушении
Дуже сподобалися Ваші твори, Володимире.
Моя шана.
З повагою,
Наталя
Брия-Натали 10.08.2011 12:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 14 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.