о себе

про свій тяжкий характер напишу новий вірш.
не люблю посмішку в лице,а за спиною ніж!
крім мами ні перед ким не впаду на коліна!
хоч кажу, що доросла але в душі дитина.
за сигаретним димом ховаю мудрі очі.
в руці бутилка алкоголю, та краще жити хочу!
"надхнення" шукаю у сварках з близькими
останнім часом відчуваю вину перед ними...
справжніх друзів ціную і підтримую завжди.
вони майже рідні. хоч жаль, що майже.
можу в очі сказати, що думаю про людину.
і знаєте... ніколи не відчую провину!
дуже себе люблю і з кожним днем сильніше.
хоча нічого не вмію, а тільки пишу вірші.
я не люблю коли люди брешуть мені.
та чесно сказати, сама купаюсь в брехні.
збрехала навіть зараз, що люблю себе.
якби любила, напевно не написала б таке...
у мене важкий характер,зі мною важке спілкування.
стіни мого Вавілону повалились від зітхання.
про моє майбутнє мама хвилюється щовечора.
з татом не спілкуюсь... це так. до речі вам.
брат слухає мій реп і я дуже щаслива,
він одна людина, чия похвала важлива.
наплювати що не знаю про нього майже нічьо.
в нас різні фамілії... но ми РІДНІ і всьо!!!!
я люблю своє життя і клала на труднощі.
поважаю людей, які поруч в хвилини ці.
з своїм характером, планів не строю ні яких
все колись міняється. а вот я? врятлі...