Це вже не я...

 Я дивлюся на неї у дзеркало,
 Я дивлюся,  і не впізнаю.
 Ніби зовні вона відверта,
 Та закрила душу свою…

 На обличчі у неї посмішка,
 А у мене по дзеркалу дощ,
 Мені інколи жити не хочеться,
 А у дзеркалі хто?!

 Я дивлюсь і себе не бачу,
 Очі, губи ніби мої…
 Не сміюся, я часто плачу..
 Очі в мене від того сумні…


Рецензии
Гарний вірш.
Відвертий погляд у власну душу.
Успіхів!!!!
З повагою.

Алла Кавчук   04.07.2011 00:53     Заявить о нарушении