;Мене лякає те, що відчуваю.
Мене це так лякає, знав би ти!
Тому, будь ласка, я тебе благаю:
Якщо щось відчуваєш ти, прошу, кажи!
Мене вбиває в серці невідомість,
Незваних почуттів нерівний бій...
Але підступна власна підсвідомість
Все розбиває крапельки надій...
Між нами прірва. Лиш тоненька нитка
З'єднала протилежні береги.
Це марево... І ця весняна квітка
Загине... Тож прошу: кажи!
Ми в цьому світі лише мить живемо.
Одну лиш мить! Але вона - у нас.
Я не соромлюся, і в серці бій шалений
Нагадує: на страх немає час.
Це просто крик. Це крик в порожнє небо.
І відповідь, можливо, не дійде.
Але благаю, я благаю тебе.
Може, взаїмно. А якщо ні - мине...
Тобi
© Copyright: Марина Смагина, 2011
Свидетельство о публикации №111070403655
Свидетельство о публикации №111070403655
Рецензии