Щоб квiтла, не плакала

- То й що ж тут такого? Жінки і земля в нас родючі?
Скінчилися б злидні, добробут би в нашу країну!
Не треба чужого! Дорога рідненької - кручі.
Все тяжче і тяжче живеться нам кожну годину.

- О, владо, вже в котре написані суду позови!
Що діється в тебе, те видно на кожнім майдані.
Пусті балачки і розбірки, нечесні промови -
Коли, де пройдуть їм кордони нарешті чи грані?

Автівка смішненька на прізвисько"зАпор*..." - рідненька.
(Я біля заводу ходила і буду ходити.)
Колись-бо стояла в дворі і була там гарненька!
За іншу автівку з платні за життя не сплатити.

А прапор країни? - Від  серця такий невід’ємний,
То неба блакить і навколо пшениці безкраї!
Як хочеться чути про неньку нам те, що приємно,
Земля ж то така!..Чом же більше над нею ті зграї?
 
Гопак український... Він в думках немовби ті квіти -
Бадьорість дає і на колір так любий, признаюсь!
Мости добудують?- Вони ніби рідні всім діти!
- О, Господи, я за Вкраїну в цій миті покаюсь!

Прости нас таких, яких бачиш; серцям дай бажанння
Ходити у світлі, не красти ніде, не брехати.
Нехай якомога скоріше покине страждання,
Щоб квітла країна, не плакала жодная мати!
                03.07.2011

*"зАпор..." -  Запорізький автопортрет -"Запорожець" (автор)

Стихотворение на украинском языке.

Отклик на: http://www.stihi.ru/2011/05/20/4174