Ні! Смерті я лихої не боюсь!
Несу свій хрест нелЕгкий й каяттям
Ламаю душу. Тільки не вклонюсь
Сьогодні новоспеченним катам...
Да! Можуть засудити навмання
З презирством, що я проти стерв,
Став на шляху у них,щоби земля
Хиталася під ними,наче нерв.
А небо нахилилось до землі:
Очами зІрок дивлячись на нас.
Пізнати хоче, що ми у пітьмі
Шукаємо у цей злиденний час.
Не хліба ми шукаємо.О,ні!
Його і наче вдосталь на столах.
Ми душу загубили наче в сні,
Не подолавши свій незламний страх...
Київ.
Друзям з РУХу...
© Copyright: Генри45, 2011
Свидетельство о публикации №111070100517
Свидетельство о публикации №111070100517
Рецензии