***
Голодний день. Будинки хворі на сухоти.
Останнє щастя вітер цупить із кишені.
Фальшивлять раз-по раз мажорні ноти.
Втікає час, немов вода із жмені.
Кошлаті хмари спішно миють місту ноги.
Згубивсь на дні калюжі неба голос.
Розхристані, невиспані дороги
Співають водіям асфальтне соло.
Найгірші в цьому світі ліки – час.
Притихне біль. І вдарить випадково.
Я ж, наче квітка, можу квітнуть раз.
А вітер з вуст цілунки стер до крові.
З собою йти кульгаве кличе місто…
Скоріше в ніч, щоб спокій там знайти,
Нам вдвох з тобою в цьому світі тісно.
Є ніч і день, а поміж ними – ти…
Голодний день... укр Софiя Демчук
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2011
Свидетельство о публикации №111070100189
Свидетельство о публикации №111070100189
Рецензии