Зелене жито, зелене...

                Пам'яті батька, матері і сестрички Наді моєї мами, які не дожили до стиглого жита, померли від голоду в день св.Петра і Павла в 33-му

                Зеленеє жито, зелене...
                Хорошії гості у мене...
                Українська народна обрядова весільна пісня

На Петра і Павла в мене
Ой гірка весільна пісня:         
«Зеленеє жито, зелене» --
Ще його не можна їсти.
На Петра і Павла свято
В тридцять третім славне буде:
Буде зелені багато –
Зеленіють лицем люди.
Лобода та кора дуба.
Першою злягла мати.
-- Вибачайте, гості любі, --
Нічим мені вас шанувати.
Ой приходьте з дому ситі:
На столі пуста миска.
Ой зварити б супу з жита --
Що молочним соком бризка.
Пальці – мов зів’ялі листочки,
Житом долю засівають.
Є закон про три колосочки:
В кого знайдуть – розстріляють.
Ой нагай у житі свище:
На коні карнач* їздить.
Йому жити іще тиждень,
Йому теж нічого їсти.
Ой лишила біда холокосту
По селу сліди білі:
Не занесе ворон кості --
Бо усіх ворон з’їли.
Колоскам доріжку стеле –
Вітер по садах лютий.
Вимирають цілі села --
У зеленім житі люди.
Зеленеє жито, зелене –
В полі жита так багато.
Хорошії гості у мене –
З кожної пустої хати.
Зеленеє жито, зелене
В полі на корню згіркло.
Сестра Надя, тато й неня –
В Петра й Павла три могилки.


*Карнач -- караульний начальник, людина, що сторожувала колгоспні поля, ловила "крадіїв" -- тих, хто, рятуючи від голодної смерті себе і своїх дітей, намагався вкрасти хоча б кілька колосків. За три колоски була смерть. Мама розповідала, що ці охоронці теж помирали з голоду, але людей стріляли. Карначі були в колгоспах ще довгий час -- десь, мабуть, до 70-х років.