Свiт на скибки
І вечір з неба сочить кров, немов кавун.
А чи то місяць ллє з ковша рідкий чавун,
Як роги вгору вивертає, ставши дибки?
І перші зорі – галактичні мікротрибки -
Повільно й тихо крутить всесвіту двигун.
Крізь хмари сонце розрізає світ на скибки,
І вечір з неба сочить кров, немов кавун.
І у будинку маковіє темна шибка,
Яку цілує в губи вітер-веселун.
І кличе чорну ніч, чаклуючи, цвіркун -
Чар-зілля в крилах розтирає гучно дрібку.
Крізь хмари сонце розрізає світ на скибки,
А мудрий Велес віршів шле мені табун…
АВbа аbАВ аbbаАb
2011
Свидетельство о публикации №111063005258