Я знала тишу – так мовчить безодня –
Краплини відчаю в розгубленій душі...
Та тільки спогад промайне сьогодні,
Знайшовши вихід в новому вірші.
Я знала смуток, що неначе сіті
Заплутує безвихідь почуттів –
Як ти в очах приховуєш щомиті
Все те, що приховати не схотів.
Надію знала – ця блакитна птаха
Мене ніколи ще не полиша,
Вона крила одним єдиним махом
Могла живити – в ній моя душа!
Я знаю віру... бо вона у Бога!
А Бог в любові! не у відчуттях...
Та звивиста мого життя дорога –
Я знаю радість...бо відомий страх.
І погляд рідний, що крізь час пізнаю,
За світло в ньому я Його молю...
Я завжди знала – кращого немає,
У кожнім слові «я тебе люблю!»...
18/06/11
Я тебе люблю...
© Copyright: Сильва Яна, 2011
Свидетельство о публикации №111062900136
Свидетельство о публикации №111062900136
Рецензии
Дуже гарно сказано:
"Я знаю віру, бо вона у Бога,
А Бог в любові, не у відчуттях"
Нехай Бог допоможе бути вірними Йому!
Бо земне це дочасне, а небесне навік!
З повагою
Вера Пасько 18.07.2011 06:11 • Заявить о нарушении
"Я знаю віру, бо вона у Бога,
А Бог в любові, не у відчуттях"
Нехай Бог допоможе бути вірними Йому!
Бо земне це дочасне, а небесне навік!
З повагою
Вера Пасько 18.07.2011 06:11 • Заявить о нарушении