Ти просто втік,
і не залишив нічого.
Я ні про що не шкодую,
а навіть більше того.
Кохаю кожну мить,
що провела з тобою.
Але, раз доля велить,
не бути тобі зі мною.
Не знаю чому,
саме так все склалось,
потрібно кому,
щоб ми розстались.
Я не жалітиму,
і плакати не стану.
І не кохатиму,
можливо перестану...
Ні, тонути в смутку, не збираюсь!
Залишу все, як є, і зберегти,
тебе в пам'яті своїй я намагаюсь.
Прощай, я далі по житті повинна йти...
Кохаю...
© Copyright: Оксана Хороб, 2011
Свидетельство о публикации №111062800086
Свидетельство о публикации №111062800086
Рецензии
