Поле
що в нас за містом розляглось.
Тобі спасибі, моя доле,
що поле це ще збереглось…
Хатки на обрії біліють.
Темніє ліс удалині.
І серце радується й мліє,
так тепло й лагідно мені.
Мені не треба закордоння,
мені не хочеться туди,
бо завжди хочеться спросоння
ковтнути рідної води.
В житті, бува, перед очима
промиготять чужі поля –
немов не батька, а вітчима
побачиш зблизька чи здаля.
На полі ж рідному, простому
я, біля начебто рідні,
забуду іноді й про втому –
так любо й хороше мені.
Свидетельство о публикации №111062805431
ПрИмете вольный перевод "по мотивам"?
http://www.stihi.ru/2011/10/19/2
Тандем Светло 19.10.2011 00:05 Заявить о нарушении