Колись ти залишиш шрами на моїх плечах
І підеш у степ шукати нові волошки,
Вдягнеш вишиванку, відпустиш довгії коси,
На м'ятнім обличчі твоїм з'являться перші зморшки.
А я щоразу малюю на твоїх долоньках
Своєю кров'ю дрібні візерунки міхенді.
І змити їх може тільки твоя щирість,
Запита швидкоруч холодного склянкою бренді.
Я хочу, щоб кожен, хто буде в тобі надалі,
Кохав тебе ще сильніше ніж я умію.
Бо знала б ти, скільки аркушів уже спалено
І віддано скільки попеЛУ буревію!..
Посеред волошок і маків знайди попелище.
То я. Згорни і залиш собі на пам'ять.
Сонет 2
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2011
Свидетельство о публикации №111062805242
Свидетельство о публикации №111062805242
Рецензии
урр. один з найнайкращих твоїх. я балдєю.
п.с. рима! це радує! а то задрали зі своїми верлібрами)
Ира Божко 28.06.2011 23:01 • Заявить о нарушении
п.с. рима! це радує! а то задрали зі своїми верлібрами)
Ира Божко 28.06.2011 23:01 • Заявить о нарушении
дивно. що ж у ньому такого, що ви аж так?
вочевидь, моя му_ж/з_а солідарної зі мною думки
Мария Лихошерстова 29.06.2011 22:30 Заявить о нарушении
вочевидь, моя му_ж/з_а солідарної зі мною думки
Мария Лихошерстова 29.06.2011 22:30 Заявить о нарушении