Старе мiсто вже дивиться сни...

Старе місто вже дивиться сни...
- Ти не спиш? - Ні не сплю. - Може вийдем?..
Третій місяць цієї весни...
- Скоро літо... Я зараз приїду...

 - Дивне місце. Такий різний Львів...
 А зірок скільки - глянь... Неймовірно...
Так куди ти мене привів?
- Аби разом, а де ми - все рівно...

Рахували до ранку квартали,
Та заснули в кімнаті одній.
Вона трохи раніше встала,
Та на вушко: Спасибі Тобі...

Розбудила? Вибач... - Нічого.
Йди до мене. Чого ти не спиш?
Ти вже випила кави смачної?
- Звісно, без неї куди ж...

Було тепло, я вдячна тобі.
Сонний Львів надзвичайно чарівний.
- Її слухав і думав собі:
така гарна... і так було дивно...

Щось всередині з ним говорило,
Щось казало йому: 'Поцілуй'...
- Ні, не можна, вона не просила...
Із середини знову: Цілуй...

 - Взагалі я закохана в ночі,
Вони кращий для мене дарунок...
- Їх раптово зустрілися очі...
Тиша... Дотик... Вуста... поцілунок...

31.03.11               
Copyright © Оля Тигра 2011 Все права защищены