Писати і доречно,і цікаво,
І просто прагну я для читачів,
Щоб той, що хоче жити не лукаво,
Придбав щось цінне із моїх рядків,
Які в собі несли б для хворих ліки,
Знедоленим пом’якшили життя,
Де морок зла розсіявся б навіки,
І канув привид страху в небуття.
Та як би я не прагнула до цього,
Весь рід людський щасливим не зробить,
Бо кожен має знати Волю Бога
І згідно з Нею на планеті жить.
…Як мало тих, що вміють Її знати…
Обрала через пекло шлях Людина,
Де хто що сіяв, те і має жати
Й шукати з болем мудрості перлини.
Колись і я блукала навмання,-
У мене є що людям розказати:
Свій досвід, душу, віру і знання
У вірші я продовжую вкладати.
Складати «оду салу» я не вмію,
Хвалу горілці пишуть «новобранці»,
Та я ще не розписуюсь в поразці:
Викохую у серці світлу мрію,
Що людство буде жити в іншій казці…
25.06.11
Мрiя
© Copyright: Любовь Берегиня, 2011
Свидетельство о публикации №111062705962
Свидетельство о публикации №111062705962
Рецензии
