Евген Маланюк. Романс
Пани, сентябрь на исходе дней,
пани, октябрь уж скоро.
И, в жертвенном будто сгорев огне,
падают листья споро.
Что нам сомнения? Поспешим –
осень заплачет скорбно.
Ужели останется только дым
минувшего – горьким укором?
Ужель одиночество дни несут
и комнат пустующих темень?
Пани, ветер развеет красу –
уже на исходе время.
Скорее, скорей, пока солнце льёт
осенних лучей потоки.
Пусть сердце устами нашими пьёт
радость. В ином нет проку.
Оригинальный текст
Романс
Пані, це вересня пізні дні,
Пані, невдовзі - жовтень:
Мов спалене на жертовнім огні,
Падає листя жовте.
Ні, не вагайтеся, поспішім:
Скоро дощі заплачуть.
Невже, нам залишиться тільки дим
Минулого і втіха плачу?
Невже самота і голодний сум,
І порожня сутінь кімнати?
Пані, вітер розвіє красу -
Немає часу чекати.
Скоріше, скоріш, поки сонце ллє
Останнє осіннє сяйво,
Хай серце устами нашими п'є
Радість. Все інше - зайве.
14-18.11.1951
Свидетельство о публикации №111062608437