UFO чи НЛО роздуми дилетанта

Земля наш дім великий  –
                та, на жаль, без вікОн…
ЛупАті заглядають мов ті камери малі  для вебу.
Полощуть мІзки нам
    та в душу транспортом своїм
                вганяють сильний  вітер.

Емоції, думки та своє світло-сіре тіло
                не рекламують на загал
                із-під скафандру  без потреби
          Не випирає ні сосок та не смердить анал!

Хто вони нам – хто ми для них?
Питання – риторичне,
              та, щоправда, зрозуміле зовсім мало!
Дивуємось зі звістки, що затримує нам дих,
А ні горілки не вживають, та байдужі всі до сала сили,
Хто згадує про них – в народі зветься «псих».

Якщо вони мудріші – то де їхні школи?
Підручники написані під клан чи під систему?
«Нема таких» - кричать нам ті, що  ще ніколи
Не довели самі собі просту життєву теорему.

Хто нам вони? Чи ми для них потрібні?
Можливо ми для них завжди свої?
Думками ділимось та сподіваємось як рідні,-
Що нас вони врятують від навали та пітьми!

Транс-ПОРТИ в них ще тії – бензини їм не тра!!!
Нема мастопатії, синдромів – Ні ФІ ГА…
Не треба ні чесалок, лосьйонів чи шампуню,
Цікаво: «а чи з пальців закрутять вони дулю»?

Та Є питань завжди багато – коли ти у пітьмі сидиш.
А хто ту відповідь підкаже? Чи правда то – облиш.

А може – просто собі жити: їсти, спати?
Не думати про всесвіт, і що навколо все закуто в грати.

Уфо чи еН. еЛ. О. – все рівно нам, їй Богу.
Зіскочити з трамваю теми, не зламавши собі ногу.

Коли прийдуть  по тебе – не насци у памперс чи в калоші,
Бо очі зі страху стають як і у них - великі….
                Все! – Мої хороші!

Поет ХХ сторіччя 19-26 червня 2011