В онлайні тільки ти та твоя совість,
А я третій день дописую повість,
Де нема тебе, твоїх друзів, собаки,
А замість слів лише розділові знаки.
І ось день четвертий, я пишу цю повість,
Ще трохи та мене згризе моя совість,
Бо в ній так потроху з’явилась собака
Та купа тих слів, замість звичного знака.
Добрий день, сьогодні настане день п’ятий.
Як повість? Я в ній починаю кохати.
Кохати так сильно, без тями, крізь сльози,
Я з’їхала з глузду та не обмежую дози.
День шостий, мене вже ця повість дістала.
Я швидко сірник із шухляди дістала
Та букви ці кляті і зникли за мить
Як швидко, яскраво ця творчість горить!
Повiсть
© Copyright: Виктория Трояновская, 2011
Свидетельство о публикации №111062500729
Свидетельство о публикации №111062500729
Рецензии