8

Не тримай, все одно ж не втримаєш
коло себе мої дороги. Кинь!
Полікую я рани римою,
вип'ю вісім таблеток логіки.

Перебуду десь на обочині
власних мрій і печалей, вірю: я
колись вийду таки з оточення,
якщо ти не постанеш прірвою…

Вуалюю сумними фарбами,
залишаючи невидимою, 
безкінечність своєї фабули
на твій розсуд… пусти… не втримаєш…


Рецензии