Сон

Чи то сон, чи наяву,
Чи я вмерла, чи живу.
А чи ходжу чи літаю?
Знати вже й сама не знаю.

Бачу щось перед собою:
А чи стовпом, чи то горою,
А що ясна, що здорова!
Ну, краса! Як кість слонова!

А верхом, як янгол вбрана,
Стоїть чи марево, чи панна.
А що крихка, тонка, що ніжна!
Коса – чорнява, шкіра – сніжна.

А стоїть на самім краї,
Та й так, як світу їй немає.
Ще мить, здавалося б, й порине
В небесну бездну, все покине!

Аж ні! Розкине руки,
І нібито, наче крізь муки
Так чисто-чудно заспіває,
Що пісня тая серце крає.

Мені як час вже й провалився –
Нема, пропав, навіки скрився.
Я на краю дивлюсь у рів,
Нема нічого – лиш той спів.

Аж тут вона мене хапає
За руку сильно і штовхає
У ту незвідану глибінь.
А страшно як! Лиш ми і тінь…

А панна держить мене крепко,
Мені вже й боляче, вже й терпко.
Як раптом, Боженьки, прозріла!
Невже це сушу я узріла?

Ну, ще трішки – і земля!
А ще лечу, а от вона
Мою руку відпускає
І на останок лиш кидає:

«Моя любая дитина,
Коли прийдешня буде днина,
Ти взнаєш те, чого не знала,
Й побачиш що не помічала.

І зникло все – нема нічого.
Ані хорошого, й страшного.
Аж відлягло, аж потепліло,
Аж на душі як-то загріло.

І постіль я вже відкидаю,
Я йду надвір, ходжу, блукаю.
І все ж тривога якась є:
Чи то чуже, чи то моє?

Аж раптом я стою на ганку,
Напівроздягнена, бо зранку,
І чую музика лунає –
Усе від неї завмирає.

А в мене серце обірвалось,
В Лепту кануло, порвалось.
Це не ноти вам пісні,
Я вже десь чула це… У сні!

Усе, нема мене, пропала!
Невже я бісу глузд віддала?
Невже це знак лихий, о Боже!?
Ні, це погано! Це негоже!

І далі йду, куди – не знаю.
Чого я жду? чого шукаю?
Чи я знайду? Чи зрозумію?
Аж тут завмру я, занімію…

Біля мене тая панна,
Така ж велична, так же вбрана,
Пройшла мимо, загадково,
Не зронивши навіть слова.

Я лиш стою уся в чеканні,
А чи в страху, чи в сподіванні.
Та й я сама уже не знаю!
Чого я палко так бажаю?

А я разок ще оглянуся,
Та відразу ж сполохнуся –
Зустріну погляд панни я…
О доле, доленько моя!
І на коліна я схилюсь –
Не піднімусь, не подивлюсь!
О що то? Благо то чи рана?
Що то було? Fata morgana?