Я не умію просто жити,
Я не навчилась посміхатися,
Мені не бажано любити,
Самій вже краще залишатися.
Колись сміялися вуста,
Колись, блищали мої очі.
Та тільки ти чужинцем став,
Ставало холодно щоночі..
Колись я теплоти шукала,
Я намагалася сміятися,
Бо я тоді іще не знала,
Що маю лялькою зостатися.
Я горда тим, що я самотня,
Перед безликими людьми.
Мій світ – малесенька безодня,
В якому тільки блазні ми.
І ця пластмасова коробка,
Мій світ, захищений від люду.
А я – лише життя підробка,
Котра давно не вірить в чудо.
Лялькове життя
© Copyright: Катя Стрельникова, 2011
Свидетельство о публикации №111062407015
Свидетельство о публикации №111062407015
Рецензии