I тiльки йiй зiзнаюсь у коханнi...
Нестримні почуття... у мене запалали...
Коли зізналася мені...ти у свої'м ...коханні.
У пам'яті... навіки очі, мовби, із смарагду...
У серці... губи -кольору коралу.
І голос, мов... журлива пісня... хвилі.
"На що ти милий... та й мене ..покинув?!
На що ти Щастя та й зі мною не діждався?!
А десь, як Вітер той ...не знамо де хитався?!"
А Вітер... взяв ...та так заплакав... гірко.
Не чутно, щоб не думали, що він уже ганчірка.
"Я щастя так бажав, але не знав... де взяти.
І до якої... зазирнути... хати.
Не хтів образити ніколи свою милу...
Що тільки Вітра сво'го... вона і любила..
І тільки їй зізнаюсь у коханні...
ЇЇ вуста я поцілую...зрання...!"
также см. http://blog.i.ua/community/2051/564305/
Творческая Masterская 28.10.10, 16:50
Свидетельство о публикации №111062308174
http://www.stihi.ru/2011/06/25/658
Всего доброго!
Людмила Дзвонок 25.06.2011 01:43 Заявить о нарушении