Плин рiки життя...

Червневий день. Та спека ще помірна…
Піду сьогодні далі десь від міста,
Де Матінка-Земля, така покірна,
Красою сяє – лагідна й барвиста.

Хатинки дач сховались за садами,
Людей не видно – мабуть, тихий час…
Колись на хутір їздила до мами
Й пригадую, що так було і в нас:

Квітує мальва біла і рожева,
В тієї колір темний, мов буряк…
Під Сонцем мліють, як діди, дерева,
Біля дороги вже розцвів будяк…

А навкруги така чутлива тиша,
На небосхилі хмарок білий сніг;
Вітрець війнув тихенько, наче миша,
І у обіймах дуба спати ліг…

Е ні, не так – я помилилась:
Цей вітер пустотливий, як хлоп’як, -
На сині сокирки я задивилась,
А він танцює в травах краков’як!..


На враження багата ця мандрівка –
Куди, в які краї вона веде?!
В той хутір, де матусина домівка? –
Нема її, та й матінка не жде…

Вмить огортає серце тиха туга:-
О, де ти – рідне мамине плече?!
…Пшениці лан… дорога… лісосмуга
І спогадів навіяних напруга…
Ріка Життя через віки тече…

23.06.11