Нав що

Навіщо ти в житті з’явився?
Навіщо в себе закохав?
В моєму серці поселився
Мій мозок й душу мою вкрав

Навіщо я не розумію
В полоні дивних твоїх чар
Від тебе я божеволію
Немов мене причарував?

Навіщо я не сплю ночами
Про тебе згадую щомить?
Навіщо бурними річками
У жилах кров моїх кипить?

Навіщо я ніяковію,
Коли побачу погляд твій?
І мимоволі червонію
Від думки, що ти будеш мій

Навіщо все про тебе знаю?
Цікавлюсь тим, чим ти живеш?
Навіщо мрію і чекаю,
Коли до себе пригорнеш?

Навіщо в пристарсті згораю
Від рук твоїх і слів палких?
Навіщо я тебе бажаю
В думках нестримних і п’янких?

Навіщо я сумна без тебе,
З тобою сповнена життя?
Навіщо більш в житті не треба,
лиш відчувати, що твоя?

Навіщо все? Коли до тями
Приходить вир моїх думок,
Стають мінорними всі гамми,
Роблю назад повільний крок

Навіщо? Ну навіщо, Боже?
Можливо, втратила я глузд?
Та зупинитися не можу,
Чи то не хочу, чи боюсь?

Боюся визнати, що ти
Не той герой оповідання;,
З яким змогла б я пропливти
На хвилях щастя і кохання....;