Тікай! Тікай!
За горизонт
З моїх очей геть зникай.
В моєму горлі зонд…
я скоро помру.
Тебе у спогад загорну.
Не звикай. Не звикай.
любитиму зелений чай.
Прощавай. Прощавай.
Ти спогад, мого нікчемного життя.
У всьому винна війна у мозку.
пуста зима - кінець спогаду.
Я залишаюсь там метеликом,
Для зв’язку існує «укртелеком».
Шкода що ти ще лялька.
Навіщо тупа мовчанка,
Час лікує тільки інших.
За мене менше грішних.
знову знову
© Copyright: Ольга Коротка, 2011
Свидетельство о публикации №111062303976
Свидетельство о публикации №111062303976
Рецензии