Вигляд збоку
Невинна, на вигляд, дівчинка сиділа в придорожній кав.ярні. шкода, що очі були наповнені холодним самоконтролем, а всередині віяли сухі вітри спокою. Вона була сильною, скільки знала себе. Вона завжди ризикувала всім, немаючи нічого, крім років витримки і консервованих принципів.
Дівчинка, що завжди знищувала докази, сиділа в темному приміщенні і затягувала густий дим цигарки. Вона ніколи не сходила зі своєї дороги, не виходила за рамки. Рамок не існувало в її житті. Рух по траекторії, лише прямо зі швидкістю прожитих моментів не звертаючи уваги на знаки дорожнього руху.
Самотня дівчинка дивилась крізь брудні вікна брудної кав.ярні. Ні однієї автівки на дорозі. Білою тінню під ліхтарем стояв її позашляховик. Це її територія, її особиста дорога, найтаємніша схованка, пустеля, де йде дощ, цвітуть квіти і по обидва боки дороги щумлять хвилі океана залишених образів.
Дівчинка, з вбивчим поглядом, піднялась, неуважно кинула купюру на столик, вийшла геть з кав.ярні.
p.s. в океані з.явилась нова хвиля з образом дівчинки, яка ніколи не любила гарячих напоїв.
Свидетельство о публикации №111062303767