НЕ очі -
холодні озернії плеса,
В глибинах яких
Затаїлася вічність....
Худесеньку руку
до мене пінЕсла,
В розкритій долоні
Чиясь копійчина...
Не біль,
А зневага у рухах дитини
до скнар
Що пливуть
У людському потоці...
Питаю очима:
- Чия ти , дитино?
Чому ти стоїш
На такому морозі?
-Я - доля батьків,
що майбутнє втопили
У чарці вина!!
Їх чекає спокута
Скажіть мені люди
У чому я винна???
Чи справді буває
Щасливим
Дитинство???
На мить спалахнули крижинки
і згасли....
Не знаю
Чи зможе їх хто відтопити...
А гасло,
що "Діти найбільше багатство"
-словесне сміття!
Його варто спалити.
НЕ оч
© Copyright: Татьяна Осипова Мараховец, 2011
Свидетельство о публикации №111062303634
Свидетельство о публикации №111062303634
Рецензии
Спасибо, Таня, просто человеческое спасибо! Это нельзя читать без содрогания и комка в горле. К сожалению, такое на каждом углу в реале встречается. С уважением и признательностью
Николай Локтев 23.06.2011 17:08 • Заявить о нарушении
Николай Локтев 23.06.2011 17:08 • Заявить о нарушении
Коля , спасибо,у этого стихотворения своя история, ты прав... я когда писала плакала и злилась на людей,которые допускают подобное
Татьяна Осипова Мараховец 15.09.2013 21:33 Заявить о нарушении
Татьяна Осипова Мараховец 15.09.2013 21:33 Заявить о нарушении