Вічну славу морської дружини,
Хвилі моря не змиють повік.
Переходить від батька до сина,
У традиціях скарб поколінь.
Приспів:
Пильно стежать радари і небо, і дно,
Ми козацького роду нащадки.
І команда, і море – ми ціле одно,
Наш вишкіл сучасний, як діда і батька.
На щоглі майорить прапор слави,
У похід, у похід, у похід.
На морському кордоні держави,
Моряки сон людей бережуть.
Моря Чорного хвиля полоще,
Берег рідної серцю землі.
Не застелить туман світлі очі,
У дозорі синів-моряків.
У походах гартується воля
І до рідного краю любов.
Море пристань, хоробрим у долях,
Там їх слава козацька і кров.
Морським дозорним
© Copyright: Петро Керанчук, 2011
Свидетельство о публикации №111062202468
Свидетельство о публикации №111062202468
Рецензии