Вона одягала сукню, щоб прикрити розбите серце...

Вона  одягала  сукню,  щоб  прикрити  розбите  серце,
На  дуже  високих  обцасах  танцювала  на  табакерці.
Вона  гордовито  несла  у  танці   важенну  душу,
Яку  прикривали  із  шовку  звабно  кокетливі  рюші.
Безсоння в туребку від бабці пакувала, щоб  трапились потім,
Де рейки  зійдуться і станції, якщо  не  запізниться  потяг.
Як  стане  колоїдним  простір, то  всі  паралелі  зіллються 
У  пристрасть, яка  виходить  за  межі  всіляких  презумпцій.
Вона  замовляла  роумінг  із  акцією  на  вічність,
Гоїла  диханням  штучним   свою  покалічену  дійсніть.
ВіндУ  прочиняла,  як  вікна  у  сонячну  несистему,
Напнявши  на  тіло  хмари  від  частої  еритеми.
У  ліжко втрапляла  із  тінню,  завше  чомусь  "валетом",
Творила малюнки  фантазій  за  відомим  лиш  ій  трафаретом.
Своїх  некохань  натюрморти  вкладала  у  липові  рамки,
Коли ж  починала  білими, - не  втрапляла  ніколи  у  дамки.