Пiт кохання
…Піт кохання укрив
перса ніжні, немов діаманти.
Насолода бринить
в тихих стогонах з чіткістю мантр.
Пальці ніг ти звела,
аж здалося – тобі на пуанти
доведеться ставати,
рівноваги шукаючи центр.
Та яка рівновага?!
Де взятись розважливій думці,
як у вузол тіла
заплелися, немов макраме!
Розум геть здитинів,
бо благенькій довірився гумці!
І лишились лиш губи
замість наших голів між рамен.
І злітаємо ми,
мов на хвилі дев’ятого валу –
то увись, до небес,
то в безодню пірнаєм без сил.
Скаче ліжко по спальні
і деталі втрачає від шалу.
І в очах твоїх диких
укривають тумани берил…
:-))
2011
Свидетельство о публикации №111062005950