Антикварна чарчина зеленого скла.
Із такої ти пив, як приходив на тризну.
А ріка голосна все текла і текла.
І забув я коня. А тепер – і Вітчизну.
Що було мені рідне – навіки чуже.
Увостаннє прощально рідню обіймаю...
Так невже ні Вітчизни, ні шаблі?
Невже
Тільки чарка і кобза, козаче Мамаю?
***
© Copyright: Дмитро Креминь, 2011
Свидетельство о публикации №111062002299
Свидетельство о публикации №111062002299
Рецензии
У Людмили Щипахіной є слова
И всё, что растоптали в веке новом,
С РУБЛЁМ, а не с ЗВЕЗДОЮ говоря,
Взойдёт, как степь, засеянная СЛОВОМ,
Единым СЛОВОМ, сказанным не зря.
Так! А Ваші слова, Дмитре Дмитровичу - не полова, а добірні зерна!!!
З повагою
Татьяна Боровая 27.01.2013 17:18 • Заявить о нарушении
И всё, что растоптали в веке новом,
С РУБЛЁМ, а не с ЗВЕЗДОЮ говоря,
Взойдёт, как степь, засеянная СЛОВОМ,
Единым СЛОВОМ, сказанным не зря.
Так! А Ваші слова, Дмитре Дмитровичу - не полова, а добірні зерна!!!
З повагою
Татьяна Боровая 27.01.2013 17:18 • Заявить о нарушении