...Я сиджу на галявині
біля маленького храму.
Сонце крізь окуляри –
листя лип – розглядає мене.
Вітер трави колише,
дзьобик точить горобчик об камінь.
Соловей, як молитву,
щось витьохкує геть неземне.
Прохолода і спокій,
терпко пахнуть, мов гріх, чорнобривці.
Білка лізе до рук,
мабуть, хоче, щоб благословив.
Крізь шпарину дверей
дим ладану кошлатий, як вівці,
На акації гілку,
наче змій у раю, оповив.
Увійду я в олтар,
хоч брудний, наче Хамові діти.
Наче Сим праотця,
наготу мою вкриє стихар.
Зазвучить літургія,
і все марне, що мозок мій гнітить,
Витре в прощенні Син,
на престол опустившись з-за хмар
2011
Лiто. Лiтургiя
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111061904654
Свидетельство о публикации №111061904654
Рецензии