...Пухнаста хмара –
цуцик чау-чау –
лизнула місто
синім язиком.
І стало темно –
між будинків каву
вливає дощ,
а липи коньяком
дурманять мозок.
Люди почманіли –
в напій пірнають,
ніби на балу.
Моє собаче серце,
непрозріле,
беруть думки в полон
чи в кабалу.
Йшов їм у спротив –
з неба творчий морфій
аптекар-ангел
більш не відпускав!
Я смак його
шукав у шалі оргій,
та лиш за присмак
душу віддавав.
Я вже й просив:
«А можна у відпустку?»
Та він мовчить,
лиш знову шле слова.
І я корюсь – записую,
бо пустку
моя не терпить
довго голова...
18.06.2011
У дощ читаю Майстра Б
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111061804487
Свидетельство о публикации №111061804487
Рецензии