Сенс не в тому...

Магнітні бурі,зебри чорний хвіст
Може й нічого,але йде все по прогресії вниз.
І правда ріже світ як булку хліба по краям.
І здамся мабуть їй, ось тiльки полiчу до ста.
Дощ, як детектор правди-змива маски з людей.
Брехня по самі вуха топить всіх,окрім дітей.
Вони як і мурашки- найвірніші істоти
Їх оминають всі  життєві нечистоти.
Магнітні бурі,чорна полоса.
І я стою на цьому рубежі-добра і зла.
І де ж той чарівний годинник,аби зупинити час,
Щоб подивитись свіжими очима,як у перший раз.
Глобальні світові проблеми,вибухи хвороб весь час
Не в тому ж справа,катастрофи - в самих нас.
Ми на межі раю й пекла-в центрі війни.
У крузі перероджень,з якого важко піти.
Чого ж муку-безсмертя- наївно щастям вважаєм?
І,цю ілюзювану мрію цілью вибираєм?
Нам вийти з кола заважає земний баласт.
Скинуть його- і полетим вільно у небо одраз.
Як ті,великі гарні кулі,про яких мріємо в житті
Подорожувати без страху-перетинати світи.
Оце і є сенсом всього, до цього і варто йти.
І треба не в долі,а в душі нашій шукати мети.