Як спека млосно...
Стулила очі – мов покрила пилом,
Як воскове, розплавила все тіло,
Скрутила і скувала кожен м‘яз.
Зі спрагою навіки обнялась,
Без подиху, так втомлено-сонлива,
Ще до світанку пару перегріла –
І в небуття занурює весь час.
Пульсує кров в потилиці і скронях,
Відлунюючи мляво, несинхронно –
Над гранями – свідомість проплива.
Стіну від світу вивела задуха,
Й несила зовсім з пориванням духу –
Справлятися – закута голова.
1996
Свидетельство о публикации №111061704137
Чудово пишеш! Наснаги Тобі, хороша, і нових пісень!
З теплом, Твоя
Валентина Чайковская 17.06.2012 10:40 Заявить о нарушении
А випробування спекою триває, от лише дуже нетривка межа, де відчуття полегші, коли іншим ще гірше...
:)
Я тут з нашою прохолодою... Хоча б вранішньою...
Надя Чорноморець 19.06.2012 15:57 Заявить о нарушении