Усе рідше я дивлюся в небеса,
І дороги мої стали ще коротші,
Час біжить немов з очей сльоза,
І священники стоять вже при дорозі,
Я пливу в потоці хвиль автомашин,
І впускаю в свої очі білий світ,
В ньому часточки відтворених картин,
Де ікони нас рятують всіх від бід...
І я бачу в ньому чиєсь життя.
Приспів:
Отже час проходить наскрізь,
Він володар над життям,
І на згадку залишає,
Дещо в пам'яті лиш нам,
Отже час не відновити,
Та можливе лиш одне -
Відновити ту подію,
Що у серці не мине.
Все минає, що кохання, що слова,
Що ласкають чиїсь вуха лиш на мить,
І проходить навіть щастя, що в очах,
Непомітними сльозами в них тремтить,
Все минає, проти волі геть іде,
Та приходить щось інакше, що для нас,
І лишається єдиним понад все,
Бо лікує і навчає лише час,
І він не вертає нічого назад.
Приспів:
Час великий учитель
© Copyright: Ирина Косовская Тебаева, 2011
Свидетельство о публикации №111061506442
Свидетельство о публикации №111061506442
Рецензии