Рецензия на «Дiдова криниця» (Людмила Юферова)
...І свою криницю я згадав рублену
На пригорку, дивно, що не в низині.
Припадав до неї в спразі я шаленно,
Та тепер до неї не дістать мені.
Вже багато років вилилось з водою,
Може вже й засохла, може заміліла...
Згадую дитинство з радістю-журбою
І стару криницю, що втолять уміла...
Я несу водицю в двох дорослих відрах,
Щоб було що пити батьку, мамі й брату.
Хай плеска на ноги, чуб куйводить вітром,
Принесу водиці - вони будуть раді!
Памятаю присмак чистої тої водиці,
Бо такої більше ніде не було.
Дякую я Долі і тобі, кринице,
Може ще приїду у своє село.
Криниця
© Copyright: Воин Светлый, 2011
Свидетельство о публикации №111061405902
Свидетельство о публикации №111061405902
Рецензии
Так.
І у моєї бабусі біля дому була криниця.
А нещодавно побували - вже нема.
Шкодую..
Андрей Зацепин 26.01.2012 14:22 • Заявить о нарушении
І у моєї бабусі біля дому була криниця.
А нещодавно побували - вже нема.
Шкодую..
Андрей Зацепин 26.01.2012 14:22 • Заявить о нарушении
В такі хвилини розуміємо, що втрачаємо в цьому Житті часточку своєї Душі...
Воин Светлый 27.01.2012 11:32 Заявить о нарушении
Воин Светлый 27.01.2012 11:32 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.