Ніхто не знав, що буде пізно
Ніхто не знав, як це було.
Нахмурив брови Бог наш грізно -
Тоді в пітьму все залягло.
Ніхто з людей не мав бажання
Царю Небес уклін нести,
Лиш проклинали за страждання,
Щоб порожнечею пливти.
І лиш тоді, коли на небі
Почервоніли небеса,
І лиш тоді, коли до гроба
Принесли квіти янгола.
Всі разом впали на коліна,
Зрікаючись нечесних справ.
Бо зрозуміли: покаяння
час і оновлення настав!
Noname
© Copyright: Ангелина Поникарова, 2011
Свидетельство о публикации №111061405509
Свидетельство о публикации №111061405509
Рецензии