Люба моя,
Тобі трошечки ніяково?
Дай тобі в очі, на хвильку –
Втоплюсь.
Доле моя, ти здаєшся
Дикою.
Хмари над бровами –
Вітер – молюсь.
Де ти? Ще трохи
І зникнеш напевно.
Хто буде руки твої
Цілувать?
Дивно та димно
В пустій оселі.
Сумно без тебе
В безмежжі блукать.
Крихтою, болем, осіннім степом…
Шукати, щоб знати твій шерхіт на смак.
Лагідно поглядом
Тіло бажати.
Серцем до серця
Потужно лунать.
Дихати поряд
Та десь вдалині…
Люба, благаю,
Скажи мені «Ні»,
Щоб я не сміла тебе ображати…
Бо, якщо «Так» -
Буде пізно втікати.
Там, де є кров,
Ми зіллємось в одне.
Цільним, назавжди,
Як воно є.
Так буде довіку.
Люба моя,
© Copyright: Алёна Загребельная 2, 2011
Свидетельство о публикации №111061400477
Свидетельство о публикации №111061400477
Рецензии