сестро отруйнокровна

Ю.Б.
Тепло у роті, терпко,
небо – рядно старе,
Болю іржава терка
горло дере, дере.
Гірко у серці, гірко;
кличе клечальний клин,
де не гора, а гірка,
сивий полин, полин.
Голосу довгу шворку
не загуби, веди
В ніжні, як ти, отави;
в дикі, як я, меди.
Дивом і димом дишем,
дивом і димом, де
Сонно цілує тишу
твоє лице бліде.
Кола водою, кола,
колеться білий світ,
Колива зле «ніколи» -
наче кілок в живіт.
Сливи сливе; як доля,
чорна слив’янка губ,
Лунко лунає воля
ієрихонських труб,
Богові, сонце, Боже;
спалиш – сама згориш,
Місто впаде під ноги:
камінь, пісок, спориш…
...Серце злетить над світом,
чаша пелюсток повна,
Будь мені білим цвітом,
сестро отруйнокровна....
5.06.2008


Рецензии
...не можу начитатись. У Вас така гарна жива мова, і стільки світла...
Спасибі. Чудові вірші пишете, Ганю.
Щиро, Іван Андрощук.

Иван Андрощук   26.09.2011 19:09     Заявить о нарушении
сердечно Вам дякую, дорогий Іване!
Мені лестить Ваша висока оцінка!
Затишного Вам надвечір"я,
з теплом,
я.

Ганна Осадко   26.09.2011 22:00   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.