Та лiпше зiрок, яснiють лиш очi...

Ой, ви шовковиці... чорні, та білі...
Ой, та дівочії губи твої!
Як не любити той присмак примхливий,-
Важко забути солодкії дні.

Ой тії очі - згубная доле...
Як не бажать... не блукати в гаю?!
Як не дивитись на небо... у полі -
Сонечко... ластівки...- мовби в раю.

Пісні пташок, що вливаються у душу...
Руки коханої...
              помахи вій.
Ніжно тріпочуть, як крильця комахи...
Пестять досхочу...-
                лише тільки пий.
Від поцілунків, рожеві мов ружа...
Щоки дівочі...- гарніші зорі.
Та ліпше зірок, ясніють лиш очі...
Барви барвінка, волошок... у них.

Ой, ви шовковиці... чорні, та білі...
Ой, та дівочії губи твої!
Як не любити той присмак примхливий,-
Важко забути ті дні молоді.

                Экспромт-Отзыв на http://www.stihi.ru/2011/06/01/4180


Рецензии