Був Петро

Був Петро

Петро не був людиною нормальною.
Він не вживав галстука навіть тоді,
коли ходив на богослужбу в церкву
-- в якій був щиро вірним мирянином.

Казав: "коли громада збирається на
славу божу, тільки мусить почувати
бажання в серці, та спокій для душі".

А був звичай церковний, що людина
яка бажала бути угодна слави божої,
мусіла -- і то не брати під увагу кошт,
вдіватися у свій найкрасивіший одяг.

І так, щонедільно, церква привикла із
проходами нібито манекенів. Цікаво!
-- А чи тож і було по волі господній?..

Здається, що ні! Петро мав всю рацію.
Вони, всі фарисеї! -- Тільки формалізм.
На зовні, дуже красиво.  -- А в серці?..
Одна лише пустота. Духовна марнота!

Петро не був людиною нормальною.
Братерство дивилося на нього з боку.
Фактично, він був мирянин постійний.

Читав слово боже, молився й співав.
-- Без галстука приходив до церкви...
І так, від других, сам себе відрізняв!
Питаю: "а Бог його службу приймав?"