Чому я не вмію літати як кречет,
Або соловейком тендітно співати?
Як б’ються у грудях серденьки лелечі,
Так б’ємось у клітці – і діти і мати.
Чому так бентежать підрізані крила,
Коли можна їсти і спати доволі?
Тому що для тих, в кого розум і сила,
Не бажано враз підкоритися долі.
Ось гнів і жагання зростуть неймовірно:
Крізь біль продеруться, крізь страх проклюються,
На простір небесний замінять подвір’я.
І тисячі крил у повітрі заб’ються.
Птахи
© Copyright: Дарина Рыжкова, 2011
Свидетельство о публикации №111061206148
Свидетельство о публикации №111061206148
Рецензии