Рисую Виту Савицкую

Рисую Віту Савицкую

Здається ти із-за глубини моря виглядаєш.
Твоє обличчя немов відблискує промінь луни!
А твої очі, вогневі хвилі сонця в повітря викидають
Запалюють бажання серця... – Чи є реальна ти?

Фантастично, для мене, виглядає твоя постать...
Немаю віри що ти й існуєш. Напевно, лишень  мрія.
Принцеса країни світів фантазмагорних?.. -- Кажи!..
– Чому так душу людини обгортаєш? Чи ти, не ти?..

Губи твої рожеві, відблискують усі теплі кольори.
Щоки твої, найкрасивіші з усеї весняної красоти...
Твоє струнке волосся, як артизанатне волокно
-- ниткоподібні молекули найчистішого золота.

Твоє обличчя миле й ніжне, щоночі вітає нові сни:
Життя чарує... Вирує кохання в серці... Шепiт води!..
-- А є що Я? – І є що ти? – Зображення моєї голови?
-- Я не уява й ти не уява... – Ти сон поетичної весни!..

Note:
Вита Савицкая писала “Нарисуй мне...”.
Ось я й нарисував!..
“Портрет” – що на сторінці, мені надхніння дав.