Невже сльоз вистачить на два людських життя?
Як боляче та я дивлюсь в тi очи
Один лишився крок до забуття -
Жахливi днi та нескiнченнi ночi.
Людськi слова, як на вiдкритi рани сiль -
Я розумiю та знесила пожалiти
Ми три душi, але який то рiзний бiль...
Чи можна о поверненнi молити?!
Вздiмаймо руки вгору та пусте -
Коли пече усе вогнем, холоне кров.
Чи можна знехтувати тим, що є твоє?
Немає термiну придатностi любов!
Забути, вiдпустити... Де Всевишнiй?
Хай не ховатимуть батьки своїх дiтей!
Якщо є доля, то тодi вже кожен грiшний
Вони ж самотнi серед нас, помiж людей...
Близьким людям
© Copyright: Яна Че, 2011
Свидетельство о публикации №111061108054
Свидетельство о публикации №111061108054
Рецензии
