Місяць стемнів,як стигла слива,
Вітер закрив ворота в спокій,
Кленове обличчя тріпає. Знаєш,
Напевно, сьогодні буде злива.
Раніше літав, та вдарила куля-
Земля. Будую незламні стіни,
Фортецю велику, де будуть жити
Руїни того, що рахує зозуля.
Вони не впадуть – бездоганний полон,
Та вежі фортеці високо в небі,
Я вже не боюся фатальної кулі,
Боюся казок про новий Вавилон.
Уже для «не треба» немає часу,
Вітер закрив ворота в спокій,
Кленове обличчя тріпає. Знаєш
Уже сутеніє на схилах Парнасу.
Казка про новий Вавилон
© Copyright: Артём Довгополый, 2011
Свидетельство о публикации №111061000911
Свидетельство о публикации №111061000911
Рецензии
Стихотворение имеет совершенно новый для тебя смысл и уровень. Это заметный шаг вперед, Тёма.
И.М.
Ирина Михайловна Козлова 11.06.2011 13:07 • Заявить о нарушении
И.М.
Ирина Михайловна Козлова 11.06.2011 13:07 • Заявить о нарушении