вiрш, що нiколи не буде звучати краще оригiналу

Что она делала дальше, куда ушла
с салфетками в рукаве и кольцами на мизинце,
когда её тёмные окна сжирала мгла,
точно ржавчина, разъедающая эсминцы?

Курила бельгийский табак,
и табак крепчал.
Ссорилась с полицейскими, пьяная в ё-маё.
Любила сухое вино, пила у фастфудов чай -
индийский, как океан,
черный, как собственное бельё.

Пила за то, что никто не отыщет её следа,
за то, что полна спокойствия
души золотая материя.
Лежала на тёплом спальнике -
оголённая, как провода,
тихая, как вода, сонная, как артерия.

Что от неё осталось? Одни долги,
которые я выплачивал. В общем, мало:
каких-то пара друзей и её враги,
которых я даже не знал,
хоть и не мешало.

Её вещи остались в тоске лежать на моём столе,
календарик с её месячными,
чтоб я не смог ошибиться.
Осталась бритва, которую я в итоге забрал себе
и всякий раз резал щеки,
пытаясь бриться.

---------------------------------------------

Що вона потім робила, куди пішла,
з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці,
коли її темне вікно роз’їдала імла,
як іржа роз’їдає старі есмінці?

Курила бельгійський тютюн, 
міцніший, ніж зазвичай.
Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна.
Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай –      
індійський, мов океан,      
чорний, як власна білизна.       

Й пила за те, що ніхто не зможе її знайти,   
за те, що проймається спокоєм    
душі золота матерія.       
Лежала на теплому спальнику –      
оголена, мов дроти,             
тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.    

Що по ній залишилось? Якісь борги,
які я поволі сплачував, книги і мапи,
якісь випадкові друзі, якісь вороги,
яких я насправді не знав,         
хоч насправді мав би.      

Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі,               
календарик із її місячними,               
щоби я не міг помилитись.               
Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі,               
і завжди різав обличчя,               
намагаючись поголитись.               
 

Жадан