Є такі дні на північній планеті,
Де люди обмінюються почуттями.
Де ти не почуєш, як боляче світлу,
Коли його з ясел тихенько виймають,
Коли його з ясел ніхто не гартує,
Ніхто не шанує, не чує, не знає.
В ці дні принцип рівності без перебоїв.
В ці дні люди вміють і хочуть кохати,
Кохають, не думають, чесно кохають.
Ніхто й не згадає вчорашні двобої.
І сумно лиш тим, хто по стрісі блукає
Та, всім догодити бажаючи, з боєм,
Не так, не навмисно, а просто втомився,
Тому і зламався, свою втратив пісню.
Згас, весь потьмянів. Лиш тоді здогадався,
Коли звідусіль вже лунало це «Пізно…»
Опісля лягають самотні у ліжка,
Вдоволені всім, але з протягом в місці,
Де декілька місяців чи може років назад
Ще серденько луна норовисте.
Э такi днi
© Copyright: Тэта Браян, 2011
Свидетельство о публикации №111061000748
Свидетельство о публикации №111061000748
Рецензии