Не така

На цвинтарі спокій і тиша
травинки вітер ледь колише,
а ти одна ідеш по ньому
жива ще, та в душі - нічого.
Для тебе світ став спорожнілим
не сталося, як ти б хотіла
не сталося та вже й не треба.
Ти маєш цвинтар й сіре небо
вночі по небу Місяць ходить
тебе у дивний стан Він вводить
до ранку можеш ти сидіти
всю ніч у полі серед квітів.
У полі, там де пахнуть трави
і Місяць обійма ласкаво.
Віднині Він - твій кращий друг,
Він обіймає краще рук,
Він тебе завжди розуміє
і зігріває, хоч й не гріє...
Щоранку ти ідеш до хати
щоби не здогадалась мати,
що ти вже зовсім не така.
Що Місяць замість юнака
бо юнаки усі зрадливі,
а Місяць в небі назавжди є.
У готиці ти ненавмисне
в усьому винен тільки Місяць:
зачарував тебе своїм
холодним поглядом ясним.
Ти побліділа, помарніла,
на себе чорні лахи вділа.
Ти стала зовсім не така,
а Він уже не відпуска
тримає душу, мов в тисках
Його невидима рука.
(27.05.11)