Об обречённости любви, письмо подруге в Киев

По Голосеевскому лесу
Мы к пУстыньке с Анютой шли,
Астрономические вёрсты
Дарили тени нам любви.

Здесь некогда бродил Булгаков,
Ахматова, Лифарь, Покрасс,
Патон, Волошин, Паустовский,
Сикорский в свой досужий час.

Переяславскую свет-Раду
Готовы дальше мы нести,
Ходить Днепром, и до закату
Всё клясться Киеву в любви.

И пусть суровая судьбина
Нас разлучила в злобный час,
Софийский храм и "Черемшина"*
Нам не позволят жить без вас!


*Текст песни "Черемшина"

Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі,
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Приспiв:
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина,
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Вже за обрiй сонечко сідає...
З полонини їй вiвчар спiває:
“Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару."

Приспiв: той же

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори,
Де з беріз спадають чисті роси,
Цвіт калини приколола в коси.

Приспiв: той же

Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемоша п;ють холодну воду,
У садочку вівчаря стрічає
Дівчинонька, що його кохає.

Приспiв: той же